-
1 vow
1. n1) обітниця; клятва; урочиста обіцянка; зарікання, зарокto make a vow — дати клятву, поклястися, заприсягтися; заректися
2) чернеча обітниця3) благання, молитва4) мрія, пристрасне бажання5) жертвування2. v1) давати обітницю (клятву); клястися, присягатися; урочисто обіцяти2) урочисто обіцяти3) присвячувати (комусь, чомусь); прирікати4) проголошувати; урочисто заявлятиto vow and declare — урочисто обіцяти; урочисто проголосити
* * *I [vau] n.1) обітниця; клятва; зарік, урочиста обіцянка; lovers’ vows клятви в вірності ( закоханих); the marriage vow щлюбна обітниця; to break [to hold, to keep] a vow порушувати [дотримати] обітницю /клятву/; to make a vow дати обітницю /клятву, зарік/; to exchange vows поклястися один одному в вірності; to be under а vow /to be bound by a vow/ to do smth. поклястися зробити щось; the vow of chastity обітниця безшлюбності; to take the vows постригтися в ченці, стати ченцем2) мольба, молитва; мрія, палке бажання желаниеII [vau] v.1) давати обітницю, клятву, зарік; клястися, урочисто обіцяти; to vow celibacy дати обітницю безшлюбності; to vow vengeance against smb. поклястися помститися комусь; урочисто обіцяти; the king vowed an abbey to God for the victory король дав богу обітницю побудувати абатство в випадку перемоги2) (to) присвячувати (комусь, ч.омусь): обрікати; to vow oneself to a life of self-sacrifice присвятити себе служінню іншим3) проголошувати, урочисто заявляти; she vowed that she was delighted вона заявила, що дуже рада; to vow and protest завірити клятвою; = клястися усіма святими; to vow and declare урочисто обіцяти; дати урочисту обіцянку; урочисто проголосити -
2 solemn
adj1. урочистий2. серйозний3. офіційний, формальний- solemn ceremory урочиста церемонія- solemn declaration офіційна заява- solemn oath урочиста клятва- solemn occasion урочиста подія- solemn promise урочиста обіцянка- solemn rite священний обряд- solemn truth свята правда- solemn warning серйозне попередження -
3 pledge
I n1. зобов'язання, обіцянка3. перен. застава, порука- solemn pledge урочиста обіцянка- to carry out one's pledge виконати обіцянку; дотримати обіцянки- to scrap the pledge відмовитися від обіцянки/ зобов'язання -
4 seal
1. n1) печатка; печать; тавро, клеймо2) пломба3) відбиток4) знак, доказ5) урочиста обіцянка, обітниця; зобов'язання7) звич. pl брелоки8) тех. ізоляція, ізоляційний шар9) тех. перемичка, затвор10) тех. обтюратор11) зоол. тюлень12) котикове хутро13) тюленяча шкіра14) діал. вербаthe Great (the Privy) S. — велика (мала) державна печатка Великої Британії
the S. of the Fisherman — папська печатка
seal of love — поет. поцілунок; дитина
to receive (to return) the seals — прийняти (здати) посаду канцлера (міністра)
2. v1) ставити печатку, скріпляти печаткою2) запечатувати, опечатувати; пломбувати3) ставити тавро (клеймо)4) щільно закривати; заклеювати, замазувати5) оточувати щільним кільцем; блокувати6) накладати печать (відбиток); позначатися7) прирікати; призначати8) остаточно вирішувати (затверджувати)9) міцно прикріпляти, упаювати11) ізолювати; герметично закривати; стулятиto seal smb.'s fate — невдало вирішувати чиюсь долю
* * *I [siːl] n1) зooл. тюленьII [siːl] vполювати на тюленів, котиківIII [siːl] n1) печатка; клеймо; пломба2) відбиток3) знак, доказ4) обітниця; зобов'язання5) ( the seals) влада; повноваження ( часто лорд-канцлера або міністра)6) pl брелоки7) тex. ізолюючий шар, ізоляція8) тex. перемичка, затвор ( гідравлічний)9) тex. обтюратор10) тex. спай, впай11) тex. ущільнення, сальникIV [siːl] v1) прикладати, ставити печатку; скріплювати печаткою; ставити клеймо (на ваги, міри); опечатувати, пломбувати ( seal up)2) запечатувати ( seal up); щільно закривати; заклеювати; оточувати щільним кільцем ( часто seal off); вiйcьк. оточувати, блокувати ( seal off)3) накладати відбиток; призначати, прирікати4) остаточно вирішувати, затверджувати5) міцно прикріплювати, упаювати, вмазувати6) icт. надати хартію7) icт. накладати стягнення8) запаювати, герметизувати -
5 serious
adj1) серйозний; глибокодумний2) важливий3) небезпечний; що викликає побоювання* * *a1) серйозний; глибокодумний2) важливий3) який викликає побоювання, небезпечний -
6 vow
I [vau] n.1) обітниця; клятва; зарік, урочиста обіцянка; lovers’ vows клятви в вірності ( закоханих); the marriage vow щлюбна обітниця; to break [to hold, to keep] a vow порушувати [дотримати] обітницю /клятву/; to make a vow дати обітницю /клятву, зарік/; to exchange vows поклястися один одному в вірності; to be under а vow /to be bound by a vow/ to do smth. поклястися зробити щось; the vow of chastity обітниця безшлюбності; to take the vows постригтися в ченці, стати ченцем2) мольба, молитва; мрія, палке бажання желаниеII [vau] v.1) давати обітницю, клятву, зарік; клястися, урочисто обіцяти; to vow celibacy дати обітницю безшлюбності; to vow vengeance against smb. поклястися помститися комусь; урочисто обіцяти; the king vowed an abbey to God for the victory король дав богу обітницю побудувати абатство в випадку перемоги2) (to) присвячувати (комусь, ч.омусь): обрікати; to vow oneself to a life of self-sacrifice присвятити себе служінню іншим3) проголошувати, урочисто заявляти; she vowed that she was delighted вона заявила, що дуже рада; to vow and protest завірити клятвою; = клястися усіма святими; to vow and declare урочисто обіцяти; дати урочисту обіцянку; урочисто проголосити
См. также в других словарях:
присяга — и, ж. Урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов язань, клятва вірності якій небудь справі. || Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє. || Запевнення у правдивості сказаного, у… … Український тлумачний словник
обітниця — і, ж. Урочиста обіцянка, зобов язання, клятва. Обітниця мовчання. Обітниця безшлюбності … Український тлумачний словник
обрік — I ро/ку, ч., розм. Дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней. II ро/ку, ч., заст. Урочиста обіцянка, клятва, моральне зобов язання … Український тлумачний словник
обітниця — і заст. обіт 1. Урочиста обіцянка, зобов язання зберігати любов, вірність та подружню чесність до смерті, яку взаємно дають заручені під час Вінчання; 2. Священнодія під час обряду вінчання, коли заручені дають цю обіцянку … Словник церковно-обрядової термінології
присяга — (урочиста, перев. офіційна обіцянка додержувати якихось зобов язань, вірности комусь / чомусь), присягання, обітниця; божба (іменем Бога) Пор. обіцянка … Словник синонімів української мови
